ВИ́ПІРНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПІРНУТИ, ну, неш, док. Пірнаючи, з’являтися знову на поверхні води. З цієї кручі хлопці, як купалися, стрибали сторч головою і потім далеко-далеко випірнали (Гр., І, 1963, 352); Умк кинувся, щоб рятувати брата, але не встиг добігти до берега, як побачив Волохана, що випірнув з-під води (Трубл., І, 1955, 273).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 452.