ВИПІКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. випіка́ти. Посідали [Іван з Максимом] на призьбі перепочити та щоб не плутатись під ногами в жіноцтва, заклопотаного.. справою випікання весільного коровая (Смолич, Мир.., 1958, 39); * Образно. Сатирики і гумористи плідно продовжують традиції Остапа Вишні, головна з яких — гостре реагування на всі запити сучасності, випікання суспільних болячок і виразок (Вітч., 8, 1967, 136).
◊ Випіка́ння оче́й — уїдливі дорікання, докоряння чим-небудь. Лучче в чужій хатині, та весело, ніж у своїй, та невгіддя.., та випікання очей (Барв., Опов.., 1902, 441).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 452.