ВИ́ПРЯЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́прягти. Випряжені воли паслись у пшениці; наймити спали під возом (Н.-Лев., III, 1956, 124); Випряжені коні форкають під тином — їм подобається молодий спориш (Кач., II, 1958, 120).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 464.