ВИ́ПРУЧАННЯ, я, с. Дія за знач. випруча́ти. У невеличкому личку хлопчика вона бачить кругле лице Якова.. У його випручанні рученят — самі палкіші обійми (Мирний, І, 1954, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 463.