ВИПРО́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ПРОСИТИСЯ, ошуся, осишся, док. 1. Просячи, домагатися дозволу на що-небудь (переважно на те, щоб кудись піти). Сагайдачний випрошувався тим часом у старшини: — Я вже старий!.. Може б кого іншого? (Мак., Вибр., 1956, 466); Гризлов давно випросився на фронт (Кучер, Чорноморці, 1956, 186).
2. тільки недок. Пас. до випро́шувати. Випрошувався [для гри] батьківський старий циліндр (Моє життя в мист., 1955, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 463.