ВИПРО́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРОХАТИ, аю, аєш, док., перех. Прохаючи, домагатися чого-небудь або одержувати щось. Так-то він [Захар] усяко до всяких людей обертався: .. з скупим сам був скупий, у щирого все виманював та випрохував (Григ., Вибр., 1959, 155); Найменша можливість бути коханою — це випрохувати кохання (Руд., Вітер.., 1958, 304); Данило випрохав кінського волосу у жокеїв на іподромі (Смолич, Мир.., 1958, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 463.