ВИ́ПРАВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́правити. Посилаю Вам виправлену коректу. Вчора її дістав і нині вже здаю на почту (Коцюб., III, 1956, 217); Парубки стали виносити достатки боярина — в’язки шкірок: кун, лисів, білок, бобрів, соболів, кілька ведмежих та кількадесят гарно виправлених вовчих (Оп., Іду.., 1958, 294).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 459.