ВИ́ПОРОТОК, тка, ч. Недоношене маля тварини, яке виймають з тіла убитої або загиблої матері; // Хутро цього маляти. Шапка з випоротків.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 458.