ВИ́ПОЛІРУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́полірувати. Днище [річки] видавалося глибоким котлованом, вилискувало виполіруваним водою гранітом (Коцюба, Нові береги, 1959, 151); * Образно. Широкі вилиці.. і майстерно виполірувана лисина — ось що відразу кидалося в очі в зовнішності професора (Коп., Вибр., 1948, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 457.