ВИПЛЬО́ВУВАННЯ, я, с. Дія за знач. випльо́вувати. * Образно. Тут починалося випльовування якихось окремих голосних, після чого чути було: "Всіііі… беобііії!".. Це означало, що він [інспектор] залишає всіх без обіду (Моє життя в мист., 1955, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 455.