ВИ́ПЛАВАТИ, аю, аєш, док., розм. Плаваючи, побувати в багатьох місцях. Вони [щуки] й попливли; і де вже не виплавали по морю, де вже не шукали [перстень] — нема! (Укр.. казки, легенди.., 1957, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 453.

Виплавати, ваю, єш, гл. Исплавать. Безкосте, безмозке усе море виплаває. Ном. стр. 293, № 98.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 176.