ВИ́ПИСАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́писати. Ордер на одну з кімнат був виписаний на ім’я Лариси (Руд., Остання шабля, 1959, 344); Були на ній [чашці] виписані гірлянди квіток (Л. Укр., III, 1952, 485); Детально виписаний портрет льотчика ми зустрічаємо у Володимира Сосюри (Тич., III, 1957, 172).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 451.