Про УКРЛІТ.ORG

випасати

ВИПАСА́ТИ, а́ю, а́єш і ВИПА́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПАСТИ, су, сеш, док., перех. 1. Пасучи, вгодовувати худобу. От на горах бойки волів випасають, та й яких волів! (Фр., III, 1950, 65); Дід Панас випасав ціле літо отару колгоспних овець і додому повертався тільки глибокої осені (Кучер, Вогник, 1952, 4); Лемішка випасував на степах товар.., а Леміщиха закуповувала садки (Н.-Лев., I, 1956, 172); Тільки за те, що селянин.. випасував череду на диких степових просторах, чи просто їхав на торг, — він мусив платити панові старості (Ле, Наливайко, 1957, 6); Хуторець мій одрубний, є де випасти [худобу] (Барв., Опов.., 1902, 307).

2. Пасучись, з’їдати цілком траву чи іншу трав’янисту рослинність на якій-небудь ділянці. Через воєнні дії пастухи не виганяли худоби в поле. Павутиця, молочінь, осот, пирій, що їх не випасала худоба, розросталися одне поперед одного (Вільде, Сестри.., 1958, 24); Нинішньої весни колгоспна худоба випасла 200 гектарів виділеного на корм озимого жита (Рад. Укр., 28.VI 1962, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 448.

Випасати, са́ю, єш, сов. в. випасти, су, сеш, гл.

1) Выпасать, выпасти.

2) Пасть, напасть. Пішли вівці в полонинку писаною колією: а хто вас йметь випасати, як я ся оженю? Імуть они ся сами пасти, сами випасати. Лукаш. 145.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 175.

вгору