ВИПА́ЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. випа́лювати ¹. Стояли готові до випалювання миски, горнята, гладишки й глечики (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 327); Для випалювання вапна користувалися переважно дровами (Таємн. вапна, 1957, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 447.

Випалювання, ня, с. Выжиганіе.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 175.