Про УКРЛІТ.ORG

випалений

ВИ́ПАЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́палити1. Куди? До Щорса. Йому, командиру більшовиків, сказати свої виразки, перечислити біди народу, розповісти про тюрми, розстріли, грабунки, про випалені панами села (Довж., Зач. Десна, 1957, 98); Починався волзький степ безкраїй, Рудий та сивий, випалений сонцем (Мал., II, 1956, 89); Голова вірника, і тулуб, і вигнуті ноги скидаються на випалені з чорної глини і поставлені один на одного три горщики (Стельмах, І, 1962, 259); Випалене вапно не можна зберігати на вільному повітрі (Таємн. вапна, 1957, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 447.

вгору