ВИОКРЕ́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ОКРЕМИТИ, млю, миш; мн. ви́окремлять; док., перех., рідко. Робити виразним, виділяти серед чого-небудь. Слабке світло каганчика яскраво виокремлює записку Галинки (Епік, Тв., 1958, 570).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 445.