ВИНОГРО́НО, а, с., поет. Гроно, кетяг винограду. Прохожий спиниться послухати, як я Тут награю в ті дні, як стигнуть виногрона (Зеров, Вибр., 1966, 489); У прозорі виногрона Сонце меду налило (Рильський, Сад.., 1955, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 442.