ВИНО́¹, а́, с. Напій з виноградного або з деяких інших ягідних та плодових соків, що перебродили, набувши певної алкогольної міцності й аромату. Люди саме тоді позбирали виноград, наробили вина (Н.-Лев., III, 1956, 255); Прозору склянку вщерть налито Вином червоним і хмільним! (Рильський, І, 1946, 88); [Недоросток:] Напувала мене теща все медами та винами… (Вас., III, 1960, 117); * У порівн. Ми ходимо берегом моря і на повні груди вдихаємо кримське повітря, п’янке, як вино (Панч, В дорозі, 1959, 197).

ВИНО́², а́, с. Масть карт у вигляді наконечників списа чорного кольору; піки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 441.

Вино, на, с.

1) Вино. На Вкраїні добре жити, мед і вино пити. Ном. № 700. Ніхто не наливає нового вина в старі бурдюки. Єв. Мр. II. 22.

2) Виноградъ. Зелене вино к горі ся вило, к горі ся вило, синє розцвіло. Гол. IV. 547. Зелене вино високо звило, ще й похилило. ХС. VII. 425.

3) Пиковая масть. КС. 1887. VI. 463. Часто во мн. ч. вина. Ум. Винце. Без дірочки, без денця, повна чарочка винця. Ном. стр. 292, № 67.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 173.

вино́ (пестливе — винце́) —

1) на­пій з виноградного або з деяких ягід та плодових соків, що пере­бродили, набувши певної алко­гольної міцності й аромату; за Біблією, це кров Христова, про що читаємо й в українських колядках: «Червива іва чим согрішила? Христу із ручок кровцю пустила: Де кривця кане, там вино стане, Де слізка кане, там церков стане»; у «Слові о полку Ігоревім» вино має також значення крові — вказує на криваву й смертну долю полків Ігоревих: «Вже вина не ста­ло і крові, Русичі пир свій скінчи­ли, Сватів своїх напоїли І за рід­ний край в любові Буйні голови зложили»; у давні часи в Україні пили варений мед, вино було роз­кішшю (привозили його з Криму або Царгорода); символ родючості; на весіллі молодий дарував обов’язково пляшку вина; гостям вина не давали, приберігаючи на визначні моменти. На Вкраїні добре жити, мед і вино пити (М. Номис); Без дірочки, без денця повна чарочка винця (М. Номис);

2) зеле́не вино́ — в українських піс­нях та переказах має подвійне зна­чення — горілка, бо тримали її в зеленкуватих пляшках («Наша чарка повна зеленого вина: як налив до краю, то пий до дна»), а також виноград («Зелене вино к горі ся вило, к горі ся вило, синє розцвіло»). Зелене вино високо зви­ло, ще й похилило (пісня); Садила [Ганна] вино зелене, Садила знизька, мовила стиха: Рости вино гонке, високе, з листя широке (весільна пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 86.