ВИ́ННИЧКА, и, ж., заст. Зменш. до ви́нниця. Наїжджали і такі, що, опріч усього і усякого добра, мали свої виннички і горілку добре збували (Кв.-Осн., II, 1956, 314).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 441.

Винничка, ки, ж.

1) Ум. отъ винниця. Винничка — всьому половинничка, млиночок — усьому віночок. Ном. № 14017.

2) Жена винокура.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 173.