ВИНИ́ЩУВАННЯ, я. с. Дія за знач. вини́щувати. Руднєв щоночі виводив своїх "істребків" за місто на винищування німецьких диверсантів (Воронько, Партиз. генерал, 1946, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 440.