ВИ́НАХІД, ходу, ч. 1. Дія за знач. винахо́дити 1. І не раз думав Тарас, дивлячись на втомлених жінок, яке б щастя було для них, коли б чиясь геніальна людська думка дійшла до винаходу машин, що замінили б і жниць, і в’язальниць, і полільниць (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 341).

2. Те, що винайдене, зовсім нове, невідоме до цього. Мимохіть відчув [Мартинов] величезну гордість, адже авторегулювання — це переворот у всьому залізничному транспорті. Це світовий винахід (Донч., І, 1956, 476); Він віддав роботі над цим винаходом багато років, він ясно бачив у мріях свою пластмасу, прозору, ніби скло, ціннішу від сталі (Собко, Справа.., 1959, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 439.