ВИНА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́НАДИТИ, джу, диш, док., перех. Заохочувати вийти звідки-небудь. Коли іноді голоси ровесників винаджували його [Остапа] з двору, то йшов помацки, простягши вперед руки (Бурл., О. Вересай, 1959, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 438.