ВИ́МІРКУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Обдумавши, знайти рішення для виконання чого-небудь; надумати щось. Як виміркував [Василь], так і зробив (Фр., І, 1955, 128); На ганок вийшов літній кремезний чолов’яга.., уклонився громаді, став говорити. — Отак і ми, мовляв, як оце ви: міркували та й виміркували: немає іншого порятунку, як тільки одбиватись од козаків (Головко, II, 1957, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 431.