ВИ́МУШЕНО. Присл. до ви́мушений 3. Розмова точилася мляво, вимушено (Коз., Сальвія, 1956, 147); Сотник вимушено, з болісним зусиллям посміхнувся (Руд., Вітер.., 1958, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 437.