ВИ́МОТАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мотати. Прапор все ближче й ближче.. Вже спалахнув над чохлом п’ятипромінний вогник золотого вінчика, пригрів собою сердитого, вимотаного за день Самієва (Гончар, III, 1959, 369).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 435.