ВИМО́РГУВАТИ, ую, уєш, недок. Раз у раз моргати. Дід Кузьма.. почав щось дивне показувати на мигах, страшно поводячи очима, виморгуючи кудлатими, вже посивілими бровами (Кучер, Трудна любов, 1960, 288); * Образно. Лише море ліниво шуміло Іванові в ногах та німі зірниці насмішкувато виморгували йому здалека (Гончар, Новели, 1954, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 435.