ВИМО́ГЛИВО. Присл. до вимо́гливий. Анч дивився на нього вимогливо і рішуче (Трубл., II, 1955, 236).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 434.