ВИМО́ГА, и, ж. 1. Дія за знач. вимага́ти 1. Організувалося два хори — чоловічий і окремо жіночий, що співали біля різних бортів пароплава, доки за вимогою слухачів вони не об’єдналися в єдиний ансамбль (Ю. Янов., II, 1954, 90); На вимогу комбата артилерійський підтримуючий полк вислав дві самохідні гармати (Гончар, І, 1954, 221).

2. Побажання, прохання, висловлене так, що не припускає заперечень. Як російська, так і європейська критика.. ставить йому [нашому письменству] свої вимоги (Коцюб., III, 1956, 238); Громадянин у синій полатаній сорочці навипуск стверджує свої прохання, навіть вимогу (Мик., II, 1957, 67); Листівка закінчувалася закликом до боротьби з польськими окупантами.., вимогами волі і землі (Вільде, Сестри.., 1958, 252).

3. перев. мн. Норми, правила, яким хто-, що-небудь повинні підлягати. [Меценат:] Але в моїй господі звичай римський, і він свої вимоги має (Л, Укр., III, 1952, 459); Він шанує матір і виконує вимоги батьківських звичаїв (Ле, Міжгір’я, 1953, 94); Індустріалізація будівництва ставить високі вимоги до будівельних матеріалів. Вони мають бути міцні, легкі, економічні й довговічні (Ком. Укр., 2, 1963, 16).

4. перев. мн. Потреби, запити, які хто-, що-небудь має або ставить до когось, чогось. Старшина прагнула шляхетських прав, панування в державі, і суто церковна освіта не відповідала її вимогам (Тулуб, Людолови, І, 1957, 132); Овочеві рослини за вимогами до температури можна поділити на дві групи: тепловимогливі і холодостійкі (Овоч., 1956, 35).

5. Офіційний документ з проханням видати що-небудь або направити кого-небудь в чиєсь розпорядження. Вимога на одержання матеріалів, інструменту і запасних частин виписується водієм (Автомоб., 1957, 816).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 434.