ВИЛІ́ЧУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ВИ́ЛІЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Рахуючи, встановлювати кількість кого-, чого-небудь; підраховувати. Приходить інспектор і давай вилічувати, хто був, хто пив, хто грав (Свидн., Люборацькі, 1955, 201); Він довго морщить лоба, трясе кучмою і бородою, вилічуючи, скільки буде верст до Медвина (Стельмах, Хліб.., 1959, 178); Чи не вилічили, скільки грошей у посаг їй віджалує батько..! (Вовчик, І, 1955, 378); // Рахуючи, віддавати; відраховувати. "А який то чорт у тебе? Покажи, Іване!" — Дайте хіба рублів копу. То покажу, пане! Вилічив йому пан гроші (Рудан., Співомовки.., 1957, 10); // Вираховувати за що-небудь певну суму грошей з платні. Вилічив [пан] за всі дні, коли бурлаки були слабі й не були на роботі (Н.-Лев., II, 1956, 210).
ВИЛІ́ЧУВАТИ2, ую, уєш, недок., ВИ́ЛІЧИТИ, чу, чиш, док., перех., рідко. Те саме, що виліко́вувати. От князь і розлютувавсь: — Ти, — каже, — усіх вилічував, а моєї дочки не хочеш? (Стор., І, 1957, 54); — Пролежала тут трохи.., не вилічили мене тут… (Коцюб., І, 1955, 456).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 424.