ВИ́ЛІЧЕНИЙ ¹ а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́лічити¹. В книгах було все справно записано: увесь прихід і всі видатки були вилічені добре й позаписувані (Н.-Лев., IV, 1956, 165).

ВИ́ЛІЧЕНИЙ², а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́лічити². Коструб, кепсько вилічений, лишився довіку калікою (Фр., III, 1950, 267).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 423 - 424.