ВИЛІКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛІКУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Лікуючи, позбавляти хвороби, недуги; робити здоровим. То ж його професія виліковувати хворих (Рибак, Помилка.., 1956, 300); — Щоб вилікувати хворобу, треба дійти її причини (Фр., VI, 1951, 215); Мати зробила Старикову перев’язку і вилікувала його (Сміл., Сашко, 1957, 120); * Образно. — Вірно, саме життя виправить її характер і вилікує її роздуте честолюбство (Донч., V, 1957, 482).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 423.