ВИЛЯ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛЯПАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Ляскаючи, ляпаючи раз у раз, бити по чому-небудь. Жорка-одесит ..по животу себе так виляпує, що аж виляски йдуть (Збан., Мор. чайка, 1959, 142).

2. Ляпаючи, вкривати кого-, що-небудь бризками; обляпувати.

3. переч., фам. Розголошувати, видавати таємницю, секрет. І раптом, як грім серед ясного неба, оця проклята чутка, що її виляпав у машині п’яний Левко (Кучер, Прощай.., 1957, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 427.