ВИ́ЛЮДНІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́людніти. Та вже третього дня Мелашку, тепер уже значно вилюднілу дівчину, лишив старий Улас саму на господарстві (Ле, Наливайко, 1957, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 426.