ВИЛЬО́ТИ, ів, мн. Відкидні рукава старовинного одягу. Виголивсь запорожець, одяг червоний жупан з вильотами (Стор., І, 1957, 146); На йому жупан шовковий, Пояс в золоті повис, Кармазинові вильоти, В дорогій оправі спис (Щог., Поезії, 1958, 252).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 427.

Вильоти, тів, м. мн. Откидные рукава. Чи не той се Микита, що з вильотами свита? Мет. 468.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 169.