ВИ́ЛУДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́лудити. Страви з грибів готують в емальованій, алюмінієвій або добре вилудженій посудині (Укр. страви, 1957, 219).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 425.