ВИ́ЛУГУВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́лугувати. Вилугувані водою речовини.

2. у знач. прикм. Такий, з якого вилугували або з якого вилугувалися певні речовини. Фосфоритне борошно найкраще діє на кислих.. і вилугуваних чорноземах і осолоділих грунтах (Колг. енц., II, 1956, 653).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 425.