ВИ́ЛОМИТИ див. вило́млювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 424.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ВИ́ЛОМИТИ див. вило́млювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 424.
Виломити, млю, миш, гл.
1) Выломать, отломать. Вищиплю, виломлю клиновий лист. Мет. 297.
2) Сломать. Як була я в лужку, виломила ніжку. Рудч. Ск. II. 34.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 168.