ВИ́ЛИЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́лизати. Оте чисте, виплекане, немов вилизане матір’ю звірятко [Гафійка], ..ота весняна золота бджілка вкинула у хату щось таке, від чого білі стіни під низькою стелею осміхнулись (Коцюб., II, 1955, 11); Горщик порожній, аж вилизаний від меду, кошик перевернений (Фр., IV, 1950, 85); Штукатурка, вилизана пекучими язиками вогню, ставала з білої рудою (Жур., Вечір.., 1958, 375).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 422.