ВИ́ЛАТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́латати. Антон … стояв у полотняній сорочці, старанно вилатаній на плечах (Чорн., Потік.., 1956, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 420.