ВИКУПНИ́Й, а́, е́. Прикм. до ви́куп 1. Жалкує [стара], що старий зборщикові викупні гроші поніс та й забарився (Стельмах, Хліб.., 1959, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 418.