ВИ́КУПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́купити. Їх ["Три літа"] писав не поет-дворянин, а мужик [Т. Г. Шевченко], викуплений на волю кріпак, за плечима якого страшна, збурена повстаннями, закріпачена Росія (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 418.