ВИ́КУПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́купати. Коли Вутанька повернулася від сусідів, Данько, вже викупаний, у чистій батьковій сорочці, сидів біля столу (Гончар, Таврія.., 1957, 432).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 418.