ВИКРУ́ЧУВАННЯ, я, с. Дія за знач. викру́чувати 1-4. В ту мить, коли жінка, напіврозігнувшись, взяла однією рукою чергову річ для викручування.., пролунав постріл (Багмут, Опов., 1959, 83); Покручує [кіт] довгим хвостом та висвічує хижо очима. Ой, стережися, невеличкий горобчику, того лукавого викручування та хижого висвічування! (Мирний, IV, 1955, 300).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 417.