ВИ́КРАЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́краяти. Спершу блискучі сережки, а далі й дитяче личко, мов із паперу викраяне, прозоре й марне (Вас., Незібр. тв., 1941, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 414.