ВИКОНА́ВСТВО, а, с. Творче виконання чого-небудь (музичного, літературного та іншого твору, певної ролі у театральній виставі, кінофільмі і т. ін.). Виконавство на народних інструментах, якому раніше був закритий доступ у консерваторію, тепер піднялося до рівня професійної культури скрипалів і піаністів (Укр. муз. спадщ., 1940, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 411.