ВИКЛОПО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КЛОПОТАТИ, очу, очеш, док., перех. Діставати, одержувати що-небудь внаслідок клопотання. — На найближчому пункті виклопочу тобі переселенський квиток, — сказав Стовбун (Сміл., Зустрічі, 1936, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 409.