ВИКЛИ́НЮВАТИСЯ, юється, недок., ВИ́КЛИНИТИСЯ, иться, док., геол. Ставати тоншим і вужчим, клиноподібним, виступати у формі клина (про гірські породи). Вода витікає [із ставу].. у крейдяні відклади, які виклинюються на поверхню (Колг. Укр., 1, 1958, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 409.