ВИКЛЕ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́КЛЕЇТИ, ею, еїш, док., перех. 1. Обклеювати що-небудь з усіх боків.

2. Робити що-небудь за допомогою склеювання або наклеювання.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 408.

Виклеювати, клеюю, єш, сов. в. виклеїти, клею, їш, гл. Выклеивать, выклеить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 163.