ВИКИПА́ТИ, а́є, недок., ВИ́КИПІТИ, пить, док. Перетворюватися в пару при кипінні; випаровуватися. Скоро в кулеметах википіла вся вода, і вони вже мали замовкнути (Кучер, Чорноморці, 1956, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 406.

Википати, па́ю, єш, сов. в. википіти, плю, пиш, гл. Выкипать, выкипѣть. Аф. 330.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 162.