ВИКАРБО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КАРБУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Карбуючи, витискувати, вирізувати, вибивати рельєфне зображення, напис або предмет. На Монетному дворі недавно викарбували другий екземпляр учнівської золотої медалі, якою був нагороджений Ленін після закінчення гімназії (Наука.., 12, 1960, 8); Нове покоління поставить пам’ятники цим простим нашим людям і золотом викарбує їх імена (Скл., Карпати, II, 1954, 272); * Образно. І висихали від сліз очі спрацьованої Марії. Ніхто ніколи не дізнається, яку велику рану викарбувало горе в її серці (Ірчан, II, 1958, 274).

2. перен. Описувати щось дуже виразно, чітко. Ярина зосталася свідком кривавих подій.. Їх викарбував Михайло Коцюбинський, і вони завжди оживатимуть з незабутніх сторінок "Фата моргана" (Кучер, Зол. руки, 1948, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 404.